Ніщо не зупинить людину, яка твердо вирішила ламати стереотипи та долати бар’єри!

Йому було тоді всього 13, коли безтурботне дитинство вмить перетворилося на запеклу боротьбу із самим собою…

Ніщо не зупинить людину, яка твердо вирішила ламати стереотипи та долати бар’єри!

Моя розповідь піде про людину, яка не по чутках знає, що значить втратити щось дуже цінне.

Знайомтесь, Лебедєв Михайло 38 років, народився в Херсоні. Так склалося, що Михайло у віці 13-ти років, коли був курсантом дитячого клубу юних моряків під час практики, коли пішли у плавання до Болгарії в місто Варна на пляжі під час купання зламав шию. Вже як двадцять п’ять років Михайло пересувається на візку.

Нелегко згадувати Михайлу про 90-ті роки. Про них він говорить з болем. На той час проблема бар’єрності була великих масштабів. Мені він розповів: «Бувало так, що тролейбуси просто зупинялися, аби подивитися на людину на візку, люди постійно показували пальцями, дивились на нас з жалістю. Одним словом, було дуже дико –  відчувати на собі всі ті погляди, що доходили від людей.»

Ніщо не зупинить людину, яка твердо вирішила ламати стереотипи та долати бар’єри!

Єдиним порятунком на той момент і надійною опорою були для Михайла його батьки, про яких він завжди говорить з великою шаною та любов’ю. «Вони були поряд в найскладніший період мого життя, я вдячний їм за кожен прожитий мною день».

Вже подорослішавши, Михайло починає задумуватися над тим, а що робити далі? Як бути? Після всього пережитого він не «опустив руки», «не замкнувся» у собі, а почав шукати своє «нове майбутнє».

На життєвому шляху Михайла траплялися різні люди, та все ж все почало змінюватися після знайомства Михайла з успішними спортсменами, громадськими діячами, це ті люди, які були не байдужі до проблем людей з інвалідністю. У колі вже нових друзів Михайло проходить активну реабілітацію, яка включала в себе: навички їзди на візку, вміння долати перешкоди на дорогах, через бордюри; його інструкторами були такі ж люди, що і він –  на візках.

Ніщо не зупинить людину, яка твердо вирішила ламати стереотипи та долати бар’єри!

Надихнувшись жагою до життя своїх нових друзів, Михайло вирішує зайнятися спортом. Він звертається до місцевого Інваспорту і активно починає займатися настільним тенісом.

Першим тренером по тенісу для Михайла став Бурдюг Юрій Федорович, який приймав також участь у змаганнях на візках. Він першим познайомив Михайла з основами тенісу. Оволодіти майстерністю в тенісі йому допоміг вже другий тренер Гусев Юрій Олексійович. Михайло не однократній призер чемпіонатів України. Саме на змаганнях Михайло знайомиться з більш досвідченішими та активними на думку Михайла людьми, після спілкування з якими він вже назавжди запалюється ідеєю – змінювати думку суспільства про людей з інвалідністю.

Завдяки своїй наполегливості Михайло отримує так йому необхідний автомобіль, який наддав більше можливостей для активної участі у суспільному житті громади. Знання і досвід роботи з питань безбар’єрності, універсального дизайну, інклюзивної освіти отримує в Національній Асамблеї інвалідів України. Набуті знання та навички втілює на практиці з однодумцями з Херсонської міської громадської організації «Ініціатива на захист громадських прав людей з інвалідністю», засновником якої є Ліпков Олексій. Разом з Олексієм вони починають тісно співпрацювати, проводять моніторинги доступності міста та туристичних маршрутів області, тренінги, налагоджують міжсекторальні зв’язки. Проведена акція «Не займай чуже місце!» на підтримку прав людей з інвалідністю, яка несе в собі ідею –  привернути увагу  про неприпустимість паркування на місцях, позначених для водіїв з інвалідністю. Михайло є активним учасником соціальної акції «Пробіг з вірою в серці», спрямованої на допомогу дітям з кардіологічними захворюваннями, до участі в якій заохочує друзів-візочників. Михайло відчуває необхідність  для людей з інвалідністю в активному відпочинку

Ніщо не зупинить людину, яка твердо вирішила ламати стереотипи та долати бар’єри!

Цю його ідею підтримала, як і всі попередні, його дружина, Яна, яка також пересувається на візку, саме вона стала для Михайла опорою та берегинею домашнього затишку. Разом із нею народжуються всі ідеї, які потім обов’язково реалізовуються.

За підтримки небайдужих херсонців, місцевих підприємців, Михайлу вдається на 1 день для своїх друзів змінити інвалідний візок на байдарку і влаштувати незабутню подорож херсонськими плавнями.

Мені здається, що для Михайла не існує нічого неможливого! І це дійсно так. Після походу на байдарках, Михайло реалізовував ідею підкорення неба. З допомогою добрих друзів, «стали на крило» і здійснили політ над херсонським степом на дельтомотоплані. Люди на візках «торкаються неба». В ході розмови я спитав у Михайла: «Що далі? Що плануєте підкорити? На що він посміхнувся і промовив: «У 2016 році відбудеться звільнення від земних бар’єрів під гаслом «Необмежений рух», занурення у води Чорного моря з аквалангами, випробувати почуття вільного падіння у стрибку з парашутом.

Сподіваюсь, що саме завдяки зусиллям людей, котрі поєднують у собі  емпатію та небайдужість до чужого горя і проблем, люди з інвалідністю та «звичайні» люди зможуть знаходити спільну мову та спільними зусиллями розбудовувати справді незалежну Україну – вільну від упереджень, негативних стереотипів, відкриту до всього найліпшого, що з’являється у світі.

Автор статті Пронько Віталій