Проблему зайнятості людей з інвалідністю на Вінниччині буде вирішено

Нещодавно у Вінниці пройшов Всеукраїнський форум щодо підвищення спроможності батьківських об’єднань у представленні інтересів дітей та молоді.

Наталя Головко, організаційний менеджер Форуму, зазначила, що цьогорічний форум особливий тим, що батьки й діти вперше збираються разом – попередні форуми проходили без участі молоді:

«Особливість Форуму полягає в тому, що вперше в Україні ми збираємо батьків разом зі своїми дітьми. На сьогоднішній день зареєстровано 86 осіб-учасників цього Форуму з 16 областей України. Серед тих 86 є батьки-переселенці. Є батьки,  які приїхали безпосередньо з Донецької області зі своїми дітьми».

Світлана приїхала на захід разом зі своєю донькою Настею – наймолодшою з усіх учасників форуму (їй усього 3,5 рочки): «Настя в мене задоволена усім. Вона ще зранку була задоволена, коли я її у чотири ранку розбудила, а зараз – так взагалі на емоціях. У нас у родині 2 інваліда, тому намагаємося жити на позитиві – не сидіти вдома, страждати, не плакати – якщо б сльози допомогли, тоді б плакали, а так треба жити далі».

На форумі був представлений проект «Соціальні майстерні для неповносправних», створений для людей з інвалідністю. За словами Світлани Демко, одної з організаторів форуму, регіонального представника Національної Асамблеї інвалідів України, проект «Соціальні майстерні», відкритий на базі Центру реабілітації «Обрій», має в недалекому майбутньому  вирішити проблему зайнятості людей з інвалідністю:

«Ми мали змогу перейняти у польських партнерів досвід створення соціальних майстерень – його ми перенесли на терени Вінницької області, і в селі Дорожньому відкрили спільну з центром “Обрій” програму “Соціальні майстерні для неповносправних”. Це програма трудової зайнятості для молодих людей з важкими формами інвалідності, які, на жаль, не зможуть поки що працювати на ринку праці, бо деякі, народжені ще в Радянському союзі, були визнані ненавчуваними. Дякувати Богові, на сьогоднішній день таких вердиктів у нашій країні не виносять,  зараз дуже гарна законодавча база інклюзивної освіти у державі. Коли трудові майстерні будуть створені по всій Україні, зможемо подати заявку на держстандарт».

Паралельно, за словами Світлани, планується запустити проект реабілітації для учасників АТО, що дістали інвалідність внаслідок бойових дій на сході:

«На сьогоднішній день в Україні йде війна. Чоловік пішов на війну здоровим, був главою сім’ї, повертається, на жаль, в інвалідному візку, або з серйозними вадами слуху чи зору. Ми відремонтуємо приміщення у “Обрії” відповідно до будівельних норм, підготуємо кімнати, де буде проживати чоловік з дружиною, дитиною, і ми будемо тренувати бійців на інвалідному візку, як переїжджати через трамвайні, залізничні рельси, як тримати баланс на піску, як підійматися чи спускатися по сходах – вони максимально навчаться самостійності. Тренери теж будуть на візках – бо найкраще це розповість той, хто сам через це пройшов».

Юлія Дегтярьова з міста Горняк Донецької області, член організації “Щире серце”, розповідає, що взяла собі на замітку деякі аспекти проекту щодо інклюзії дітей з інвалідністю у суспільство: «У мого Сашка розлад аутичного спектру. Коли він пішов до звичайного дитсадка, деякі батьки були ворожо налаштовані. А ось діти не звертають уваги на цю особливість, а навпаки, завжди допомагають йому, якщо виникають якісь проблеми. Наше суспільство буде неповноцінним без цих дітей. Вони навчають інших стійкості й толерантності до відмінностей».

Вл. кор.