Звіт держави в комітеті ООН з прав людей з інвалідністю – що далі?

19 – 20 серпня  2015 року  в Женеві в Комітеті ООН з прав людей з інвалідністю відбувся звіт держави про виконання Конвенції ООН про права людей з інвалідністю.

За офіційною інформацією Комітету, Василь Шевченко, перший заступник Міністра соціальної політики України, представляючи доповідь, повідомив, що Україна прийняла в 2012 році Національний план дій щодо реалізації Конвенції про права інвалідів, ряд важливих правових актів для поліпшення політики з питань інвалідності і забезпечення прав осіб з інвалідністю на незалежність, соціальну інтеграцію та повну участь у житті суспільства без дискримінації.

Василь Шевченко, перший заступник Міністра соціальної політики України, в Женеві в Комітеті ООН з прав людей з інвалідністю під час звіту держави про виконання Конвенції ООН про права людей з інвалідністю підтвердив рішучість продовжувати проводити послідовну політику щодо забезпечення рівних прав та  можливостей для осіб людей з інвалідністю, що Україна докладатиме всіх зусиль для виконання рекомендацій Комітету, з тим щоб привести національне законодавство та практику в відповідність з міжнародними стандартами в політиці інвалідності.

Валерій Сушкевич, Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю, заявив, що війна на території України позбавила більш 300000 людей з інвалідністю майже всіх прав, передбачених Конвенцією. Він підкреслив, що, незважаючи на позитивні зміни, які були здійснені в національному законодавстві з метою забезпечення прав осіб з інвалідністю, вони не були реалізовані державними органами. Пан Сушкевич висловив занепокоєння тим, що в Національній доповіді уряду немає адекватного аналізу проблем людей з інвалідністю, держава не вирішує проблеми системно.

У питаннях членів Комітету до урядової делегації відчутна була зацікавленість у більш глибокому вивчені тієї чи іншої ситуації.

Члени Комітету ООН привітали прийняття Національного плану дій по реалізації Конвенції про права людей з інвалідністю, відмітили позитивні кроки в його реалізації. Поряд з тим, висловили занепокоєння щодо системних прогалини та недосконалості законодавства, звернули увагу на термінологію і використання застарілого терміну «інвалід».

Стурбованість членів комітету викликала ситуацією з дітьми з інвалідністю, в тому числі з тими, хто знаходиться в зоні конфлікту. Занепокоєння викликала ситуація з порушенням прав осіб з інвалідністю, які знаходяться в державних закладах опіки, а також питання осіб з інтелектуальними та психічними порушеннями та їх включення в життя громади. Питання надання якісних послуг в сфері охорони здоров’я, в тому числі питання репродуктивного здоров’я викликали стурбованість членів комітету. Питанням дискримінації жінок з інвалідністю, недоступність послуг для них в різних сферах було приділено значну кількість питань. Експерти цікавились ситуацією в сфері доступності, соціального захисту, освіти, працевлаштування, доступ до правосуддя, питаннями надання допомоги особам з інвалідністю в надзвичайних ситуаціях тощо.

Нині, до Уряду надійшли Рекомендації Комітету ООН з прав людей з інвалідністю. З ними можна ознайомитись на сайті Комітету англійською мовою, або на сайті НАІУ російською і українською мовами після 14 вересня.

Виникає питання – що далі? Відзвітувалась держава, відзвітувались громадські організації, отримали  рекомендації, а далі…?

Звичайно, коли Національна Асамблея інвалідів України в 2010 році починала готувати Альтернативний звіт до Комітету ООН з прав людей з інвалідністю, ми розуміли, що це тільки початок  шляху. Навчити організації, здійснити моніторинг виконання статей, звести  всю інформацію, подати і представити звіт  і зробити це професійно – це тільки частина етапу.

Сьогодні, мені хочеться подякувати тим організаціям, які розпочинали цей процес :

ВГО інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР», ВГОІ «Група активної реабілітації», Волинський осередок ВГМО інвалідів з вадами зору «Генерація успішної дії», Вінницька обласна ГО «Асоціація захисту та допомоги інвалідам» «Відкриті серця», ВФ «Крок за кроком», Ж ОГОІ «Жінка. Молодь. Сім’я.», Запорізький обласний конгрес інвалідів, ЛОМГО «Асоціація молодих інвалідів Східного Донбасу – Схід», Харківська громадська організація незрячих юристів, Херсонська МГОІ «Ініціатива на захист громадських прав інвалідів», Міська молодіжна ГОМ’АРТ («Молодіжна Альтернатива»), Чернівецька обласна ГО інвалідів – віз очників «Лідер», МО «Дитячий культурно-просвітницький центр».

ВГО «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю», яка подавала в Комітет свій самостійний звіт, але на останньому етапі ми об’єднали зусилля для досягнення кращих результатів.

Далі?

Професійна підготовка громадських організацій у питаннях інвалідності та єдиний підхід  у вирішенні того чи іншого питання   запорука  позитивних зрушень.

Знати та вміти – щоб діяти. Безперечно громадські організації мають одну мету – досягти того, щоб права людей з інвалідністю в нашій країні дотримувались. Важливим є те, щоб Рекомендації Комітету ООН з прав людей з інвалідністю були реалізовані. Тому, ми маємо чітко усвідомлювати на що будуть спрямовані наші дії і чи є у нас чітке усвідомлення вирішення проблеми.

Професійна підготовка посадових осіб  та фахівців в питаннях інвалідності – запорука позитивних змін. Чи завжди, ми громадські організації та  представники державних структур розуміємо один одного?  Мабуть «ні». І проблема не тільки  у громадських організаціях, хоча присутня і така ситуація.

Можливо і в питаннях відсутності необхідних знань у державних службовців. Вірно побудована стратегія у навчанні фахівців та посадових осіб з питань інвалідності дає сталі та ефективні результати.

Співпраця громадських організацій людей з інвалідністю та державних структур у вирішенні питань інвалідності та Рекомендації Комітету запорука позитивних змін. Участь осіб з інвалідністю у процесах прийняття рішень, залучення державними структурами «експертів зі стажем» – гарний плацдарм для впливу на політику держави по виконанню рекомендацій.

Чітка стратегія виконання Рекомендації запорука позитивних змін.

Спільна підготовка плану виконання Рекомендації, моніторинг його виконання зі сторони громадськості, конструктивний діалог можуть призвести до позитивних змін.

Вл. кор.