Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич: «Працюю!»

Сьогодні у нас перше інтерв’ю з Уповноваженим Президента з прав людей з інвалідністю – Валерієм Михайловичем Сушкевичем. Нещодавно, у Міжнародний день людей з інвалідністю, його було призначено на цю посаду.

Це людина, яка більше тридцяти п’яти років свого життя займається вирішенням соціальних проблем інвалідів і забезпеченням їх прав. Як показала практика комунікації Національної Асамблеї інвалідів України з представниками громадянського суспільства, в Україні немає людини з інвалідністю, яка би не знала В.Сушкевича як громадського діяча та політика, який присвятив свою діяльність відстоюванню прав соціально незахищених верств населення.

Валерій Сушкевич – голова Всеукраїнського громадського соціально-політичного об’єднання «Національна Асамблея інвалідів України», президент Національного паралімпійського комітету України. А за часів свого депутатства у Верховній Раді України став автором понад 130 законопроектів, спрямованих на захист прав людей із особливими потребами.

Сьогодні В. Сушкевич поділився з редакцією газети «Без Бар’єрів» своїми думками та враженнями від перебування на новій посаді та своїми планами на майбутнє.

Валерію Михайловичу! Ви багато років очолювали Комітет Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів і на законодавчому рівні захищали права людей з інвалідністю.  Чим суттєво буде відрізнятись Ваша діяльність тепер?

Безумовно різниця є. По суті функціональності посад і специфіки реалізації моєї діяльності щодо соціального захисту та забезпечення прав громадян з інвалідністю. Народний депутат – це людина, яка має незалежне право законодавчої діяльності, що певним чином корелюється з політичною силою, яку він представляє.

Але політичну силу депутат визначає з урахуванням збігу його поглядів політичних, соціальних, громадянських, стратегії реалізації їх в суспільстві. Проте функції депутата визначена, насамперед, високим рівнем незалежності в реалізації повноважень, наданих йому виборцями. Функції народного депутата як представника законодавчої влади  – широкі, потужні та багатовекторні. Спектр реалізації повноважень народного депутата по законодавчому процесу і варіантів його зацікавленості та вмотивованості сферами життя суспільства і держави не обмежується законом.

Якщо казати про Уповноваженого Президента з прав людей з інвалідністю, то його функції обмежені одним напрямком відповідно до Указу Президента, пов’язаного з правами людей з інвалідністю. Зокрема, моніторинг додержання в Україні прав і законних інтересів людей з інвалідністю, виконання Україною міжнародних зобов’язань у цій сфері, внесення в установленому порядку Президентові України пропозицій щодо припинення, усунення, запобігання обмеженню та порушенню прав і законних інтересів людей з інвалідністю; здійснення заходів щодо налагодження взаємодії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забезпечення прав і законних інтересів людей з інвалідністю; внесення Президентові України пропозицій щодо підготовки проектів законів, актів Президента України з питань захисту громадянських, соціальних, економічних, культурних прав і законних інтересів людей з інвалідністю, створення умов для реалізації ними таких прав та інтересів; участь у підготовці проектів нормативно-правових актів з питань захисту прав і законних інтересів людей з інвалідністю, забезпечення умов для реалізації їх громадянських, соціальних, економічних та культурних прав, недопущення дискримінації та забезпечення рівних можливостей для людей з інвалідністю в усіх сферах суспільного життя, поваги до особливостей інвалідів і визнання їх як компонента людського розмаїття; участь у межах компетенції в експертизі законів, які надійшли на підпис главі держави, законопроектів, які пропонуються для внесення Президентом України на розгляд Верховної Ради України у порядку законодавчої ініціативи, інших законопроектів, які стосуються прав і законних інтересів людей з інвалідністю; підготовка та організація заходів за участю Президента України, у тому числі міжнародного характеру, з питань забезпечення прав і законних інтересів людей з інвалідністю; інформування громадськості про здійснення Президентом України конституційних повноважень щодо забезпечення додержання прав і законних інтересів людей з інвалідністю.

На жаль, Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю не має права законодавчої ініціативи, не може втручатись в законодавчий процес, та ряд інших моментів, які властиві депутатській діяльності. Але говорячи про цю посаду, яка тільки що запроваджена Президентом України, я не можу ще сьогодні визначити і усвідомити повний ресурс і можливості цієї інституції. Одне можу сказати, що ця інституція європейського світового рівня, що вона просуває Україну до цивілізованого сприйняття прав людини з інвалідністю, і що цього просили і сподівались на це громадянське суспільство людей з інвалідністю.

Власне саме громадськість інвалідів звернулась до Президента з цього приводу. І я вдячний Президенту України, по-перше, що він дослухався до людей, в тому числі – лідерів громадських організацій інвалідів, і забезпечив створення цієї інституції, та по-друге, вдячний за довіру Президента особисто до мене, що я зможу реалізувати цю відповідальну функцію: добиватись забезпечення прав людей з інвалідністю.

Саме добиватись!.. На жаль, впевнений, що прийдеться добиватись і боротись за наші обмежені права, проти дискримінації, за розуміння, за усвідомлення нашої рівності серед рівних, за необхідність соціальної захищеності як інструменту держави в забезпеченні наших прав.

Тому відчуваючи вже сьогодні дефіцит депутатських повноважень і  навіть на рівні  підсвідомості («на автоматі») намагаючись виконувати їх згадую: почекай, я ж не депутат і не маю на це право.  І тут ловлю себе на думці і намагаюсь усвідомити, що Президент наділив мене частинкою своїх повноважень щодо конституційності дій Уряду, державних інституцій, посадових осіб щодо забезпечення прав людей з інвалідністю. Знову ж на жаль, ці повноваження не такі імперативні, безумовні, і всеосяжні, як хотілось би для захисту наших прав. Але моє переконання, що не посада визначає можливості суб’єкта реалізації функцій цієї посади, а особистість, яка неможливе робить можливим. Це в мене з філософії паралімпійського спорту…

Які задачі перед собою ставите як Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю?

Головне, що потрібно було вчора, сьогодні і в майбутньому мені, людині, яка пропрацювала майже 16 років в Парламенті і сьогодні вперше очолила інституцію Уповноваженого з прав людей з інвалідністю – чути біди, безправ’я, думки людей з інвалідністю, їх громадські об’єднання і добиватись впливу на суспільство і владу з метою забезпечення прав громадянина з інвалідністю та його соціального захисту.

Дуже важко… Дуже боляче сьогодні бути у вирі сьогоднішніх проблем наших людей. Війна…Уражені бійці-герої, їх сім’ї, біженці війни з інвалідністю, дітки з інвалідністю, наростання соціальних негараздів, об’єктивно спровокованих війною і економічними негараздами,  політичні проблеми української влади – все це проявляється в прогресуючому варіанті проблем інвалідності в Україні. Проблеми все більше і більше стають просто бідами цих людей. Не пройшло і доби після мого призначення, а мене ще без кабінету, приміщення, без апарату співробітників захлеснув вир листів і звернень, в тому числі, в Інтернеті, людей, які звертаються до мене за допомогою.

Не жаліюсь, а констатую. З того часу щодня працюю поки що один, занурений у цю роботу, добиваючись високої функціональності нової інституції.

Кабінет Міністрів, його підрозділи, галузеві міністерства, Верховна Рада, її комітети, «свіжі» і досвідчені народні депутати, посадовці адміністрації Президента, і ЛЮДИ всюди зі сподіваннями, проханнями, пропозиціями про права і соціальний захист людей з інвалідністю. ПРАЦЮЮ!

Бесіду вела Наталя ГАРАЧ