Шукаю роботу! Підпис – людина з інвалідністю

«Ось уже близько трьох місяців я сиджу дома без роботи. У податковій інспекції Куйбишівського району м. Донецька (останнє місце роботи. – Авт.) не працює зв’язок, район контролюється бойовиками.

Упродовж цього часу я намагаюся знайти роботу в Києві, оскільки вже давно мрію жити й працювати саме в столиці. Та через те, що я маю групу інвалідності з діагнозом ДЦП (легка форма), на моє резюме роботодавці не звертають увагу. Попри те, що я закінчив Донецький університет за спеціальністю «Фінанси» із червоним дипломом, маю загальний стаж роботи – понад 10 років…».

Це повідомлення у фейсбуці написав Григорій Гришкан, «людина із зони АТО». Незважаючи на непросту ситуацію, він вірить, що знайде роботу в столиці України. Знайде роботу, яка б відповідала його кваліфікації й гідно оплачувалася.

«Люди з інвалідністю – конкурентоспроможні»

Григорій надсилав офіційний запит у державну податкову інспекцію (ДПІ) з проханням його переведення в інші відділення в Києві. На що отримав відповідь, що у зв’язку з АТО «встановлено простій у роботі ДПІ» до закінчення обставин, що створюють загрозу життю та здоров’ю працівників.

«Додатково повідомляємо, що працівники органів Міндоходів із зони АТО можуть звернутись з питання переведення до інших податкових інспекцій на території України за умови згоди керівництва та наявності вакантних посад у обраній ними ДПІ за власним бажанням», – йдеться у відповіді.

Також у листі зазначено, що згідно з п.п. 4.6 п. 6 наказу Міндоходів від 08.07.2014 №381 термін виплати збереженого середнього заробітку триватиме на період дії простою. Відповідно, оформлення документів щодо переведення чи звільнення працівників ДПІ в Куйбишевському районі м. Донецька буде здійснюватись після закінчення простою в роботі.

«Але заробітна плата за вересень-місяць досі не виплачена, оскільки є додаткове розпорядження, що забороняє виплату грошей в зоні АТО… Нещодавно стало відомо, що податкові ліквідовують, а людей повністю скорочують. Їх нікуди не переводять…», – коментує Гришкан.

Григорій не сидить склавши руки – усюди розсилає своє резюме. Про свою інвалідність вказує не всюди.

«У нашій країні не прийнято працевлаштовувати людей з інвалідністю на звичайні посади з гідною зарплатою. Оскільки прийнято, якщо «інвалід», то не зможе впоратися з дорученою йому роботою… хай навіть якщо в нього диплом Гарварду чи Кембриджа. Я не інформую про свою інвалідність ще й тому, що це не заважає мені працювати», – каже Григорій і додає:

«На попередніх своїх роботах я працював на рівних. І тепер не претендую на поблажливість з боку роботодавців. Однак я хочу отримувати зарплату нарівні з іншими. Так, я не зможу виконувати важку фізичну роботу, працювати на будівництві. Але у своїй сфері готовий працювати хоч по 12 годин на день. Я готовий переїхати в Київ. Хоч завтра. Я не вибагливий – кімнати в хостелі мені цілком вистачить. Але для мене важлива реалізація в суспільстві».

Нині Григорій живе в Красноармійську – невеличке містечко за 60 км від Донецька. «Мешканці Красноамрійська пробивають свердловини, щоб мати воду… А так – у нас тихо», – каже про ситуацію в своєму місті. Доки спокійно – нікуди не виїжджає. Тим більше розуміє – поки немає роботи, не має сенсу кудись зриватися. І продовжує шукати працевлаштування.

«Люди з інвалідністю – конкурентоспроможні. Ми всі хочемо бути європейською країною, але при цьому не хочемо нічого змінювати в нашому суспільстві. Я звик руйнувати ці стереотипи. Я все так само не втомлююся вірити, що мені пощастить, і я зможу знайти роботу в Києві. З гідною оплатою праці, кар’єрним ростом та перспективою. Незалежно від того, що я з Донбасу…», – на прощання каже мені Григорій.

Навіщо роботодавцям платити штрафи?

У приватній розмові працівник державної служби зайнятості зауважив, що частина підприємств згодна платити штрафні санкції, аніж працевлаштовувати людину з інвалідністю. І цьому є кілька причин.

Одна з них – немає відповідних вакансій. Так, на ринку праці серед людей, які мають інвалідність, на обліку служби зайнятості в Києві 73 % – це фахівці інженерно-технічних спеціальностей та службовці (зокрема, бухгалтери, економісти, лікарі, вчителі тощо). І зовсім небагато можуть з них претендувати на робітничі вакансії, яких значно більше в загальноміському банку даних про вакансії.

Інша причина – чимало робіт з важкими умовами праці (є потреба у вантажниках, двірниках, прибиральниках, у виконанні дорожніх робіт). Таких – близько 22 % вакантних місць.

Третя причина – відсутність на ринку праці потреби в працівниках з надомними умовами праці. Ті, хто покинув зону АТО і мають де жити, змогли б працювати дистанційно (гнучкий графік тощо), однак для цього поки не створені умови, а по-друге, немає розуміння з боку роботодавців, що це ефективно. На відміну від Європи, де нараховується близько 20 мільйонів осіб, які працюють дистанційно.

До слова, одна американська хімічна корпорація, яка працює у сфері послуг, провела вимірювання показників роботи своїх працівників з інвалідністю. Таке оцінювання тривало упродовж тридцяти років, починаючи з 1970-х років.

Виявилося, що показники працівників, які мали інвалідність, були або однаковими, або кращими, ніж показники працівників без інвалідності щодо безпеки праці, виконання робочих обов’язків, присутності на роботі та стабільності/плинності кадрів.

Про подібні тенденції повідомляли і роботодавці, яких опитували в Австралії, Нідерландах та Великій Британії.

Роботу знайти можна

Знайти роботу – це велика проблема, відзначає і Олександр Стадніченко, киянин, який з дитинства пересувається на візку. Чимало роботодавців, дізнавшись, що хлопець має інвалідність, йому відмовляли.

«Думають, що я не зможу з’являтися в офісі, а отже, виконувати свою роботу. У нас досі більшість роботодавців переконані, що працівник повинен сидіти в офісі. Та найголовніше – це грамотно організувати своє робоче місце та робочий час. І неважливо – дома ти працюєш, чи в офісі», – міркує Стадніченко.

Хоч роботу знайти складно, однак можливо, переконаний Олександр. Якщо бути наполегливим, а не розчаровуватися при першій відмові.

«Я можу гордо сказати, кожну свою роботу я знаходив сам. Ніхто ніколи мене не влаштовував… При тому, що я не маю вищої освіти», – каже чоловік.

Він розповів, як якось шукаючи роботу в сфері інтернет-продажів, на одне його резюме не відреагував роботодавець. Тоді Олександр зателефонував сам і призначив зустріч. Керівник був трохи здивований від такої настирливості. Ще більшим його було здивування, коли побачив у своєму офісі Стадніченка… на візку.

«Я йому сказав: давайте забудемо про мою інвалідність, освіту, забудемо будь-які стереотипи. Проведіть мені іспит на мою компетентність. Тут і зараз. Він погодився. Я успішно пройшов співбесіду. А вже через три місяці на цій роботі мене підвищили до начальника відділу продажів.

В офісі я за весь цей час з’явився три рази. Завдяки IP-телефонії, інтернету я міг виконувати свої обов’язки, контролювати роботу менеджерів, які працювали під моїм керівництвом…», – каже Олександр.

«Брати відповідальність за своє життя в свої руки»

Особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку та отримують пенсію по інвалідності, можуть звертатися до Державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні (відповідно до Закону України «Про зайнятість населення»).

При чому – незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Щоб стати на облік у службу зайнятості, для цього подається паспорт, трудова книжка (контракт, трудова угода, цивільно-правовий договір), довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер), а в разі потреби також військовий квиток, диплом або інший документ про освіту.

Особи з інвалідністю пред’являють пенсійне посвідчення і подають довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії та індивідуальну програму реабілітації.

Допомогти в пошуку роботи можуть і в Центрі зайнятості вільних людей.

Ця волонтерська ініціатива займається допомогою з працевлаштування, зокрема, переселенцям, людям, які повернулися із зони АТО, а також тим, хто втратив роботу через політичні погляди або участь у політичних акціях, пов’язані з Майданом.

«Люди з інвалідністю до нас ще не зверталися», – каже Марина Лебідь, координаторка волонтерів Центру зайнятості вільних людей. Утім, не виключено, що серед їхніх клієнтів стануть з’являться люди, які отримали інвалідність на війні.

«Треба брати відповідальність за своє життя в свої руки, – каже Марина Лебідь. – Не чекайте від когось, робіть перший крок, використовуйте всі можливості – наші, державної служби зайнятості…».

ДОВІДКА

Державна служба зайнятості всі послуги надає безкоштовно.

0-800-50-50-60 (із стаціонарного телефону)

730 (з мобільного телефону)

Працевлаштування людей з інвалідністю – http://www.intrud.gov.ua/

Дорожна карта, як знайти роботу – http://www.slideshare.net/undpukraine/undp-employm-idps-ukraine

Каталог вакансій та резюме – http://trud.gov.ua/control/uk/index#typeSearch=1&startPos=0

http://www.dcz.gov.ua/control/uk/index

Ірина ВИРТОСУ,
Центр інформації про права людини