Собака-поводир – розкіш чи необхідність?

В Ужгороді вивчали практичні аспекти застосування собак-поводирів. В Україні й досі законодавчо не визначені правила застосування собак-поводирів людьми з порушеннями зору в громадському транспорті, різних закладах і установах.

Аби розставити крапки над «і», в Ужгороді днями зібралися небайдужі до проблеми українці й провели Всеукраїнський форум «Теоретичні та практичні аспекти застосування собак-поводирів в Україні». Форум зібрав представників громадських організацій людей з інвалідністю по зору з усіх регіонів України, голів обласних і первинних організацій Українського Товариства Сліпих, кінологів, юристів, представників вищих навчальних закладів та усіх небайдужих, хто вболіває за повноцінне життя людей з порушеннями зору. Організаторами виступили Національна Асамблея інвалідів України та Ужгородська міська громадська організація інвалідів зору «Дивосвіт».

Варто зазначити, що це вже другий захід, організований громадською організацією «Дивосвіт», який присвячується темі собак-поводирів. Минулого року, в жовтні, відбувся міжнародний інформаційний семінар «Перспективи впровадження міжнародного досвіду використання собак-поводирів, як активних помічників осіб з вадами зору у забезпеченні мобільності та незалежності у всіх сферах життєдіяльності». Того разу присутні могли ознайомитись з досвідом угорських і румунських спеціалістів в сфері підготовки і використання собак-поводирів. Участь ГО «Дивосвіт» у міжнародному українсько-угорсько-румунському проекті, дозволила не тільки підняти проблему підготовки собак-поводирів в нашій державі, але й дала змогу незрячій з м. Мукачева отримати сертифіковану собаку-поводиря. Тепер ця власниця професійного тренованого поводиря насолоджується своєю мобільністю і незалежністю.

А серед багатьох аспектів використання собак-поводирів в Україні, розглядалось таке питання – «Собака-поводир – розкіш чи необхідність?» На цьогорічному форумі такого питання вже не виникало. Всім зрозуміло, собака-поводир – це необхідність!

«Собака-поводир – це не тільки прекрасний друг для людини з вадами зору. Це чудовий терапевт, який допомагає сліпому пристосуватися до життя й відчувати себе у безпеці», – підкреслила Голова правління Ужгородської міської громадської організації інвалідів зору «Дивосвіт» Оксана Богданець, і пояснила, що навчена у спеціальній школі собака-поводир не тільки допомагає людині з інвалідністю орієнтуватися містом, а й вберігає її від небезпеки.

Єдине, що для цього потрібно, – тісний взаємозв’язок між людиною та собакою, який дозволить відчувати один одного.

Протягом 23-25 жовтня понад 50 представників громадських організацій вивчали європейський досвід дресирування собак-поводирів для незрячих людей, говорили про попит на чотирилапих друзів серед інвалідів, про створення спеціального кінологічного центру, а також про вдосконалення даного питання на законодавчому рівні.

«Якщо, наприклад, в Угорщині держава дбає про адаптацію сліпих і безкоштовно надає їм собак-поводирів, то українці можуть лише мріяти про таке. У нас й досі немає жодної школи, де б фахівці-кінологи навчали собак бути поводирями», – наголосила Оксана Богданець.

В Україну прийшла війна! Війна, яку ми не починали, яку нам нав’язали… Тисячі наших громадян стали на захист своєї Батьківщини. Багато наших захисників отримали поранення і каліцтва, дехто повністю втратив зір. Ці мужні і активні люди не будуть сидіти в чотирьох стінах. Їм особливо, потрібні собаки-поводирі. Обов’язок держави, яку вони захищали, забезпечити героїв засобами реабілітації, що успішно використовуються у всьому цивілізованому світі вже більше як півстоліття.

Отож, команда експертів, що зібралася цього року в Ужгороді, впродовж роботи форуму – вивчила попит на собак-поводирів серед незрячих, визначила вимоги до претендентів на отримання собак-поводирів, обговорила механізми видачі, заміни та повернення собаки-поводиря, порядку і умов її утримання, а також механізми компенсування вартості утримання та ветеринарного обслуговування собак-поводирів.

Результатом форуму стало прийняття резолюції, в якій узагальнюються усі обговорені питання, і направлення листа до Президента України, Уряду та громадськості з конкретними практичними пропозиції по впровадженню такого інструмента реабілітації, як собака-поводир.

Залишається сподіватися, що, незважаючи на складний для країни час, високопосадовці звернуть увагу на проблему й не залишать незрячих людей наодинці з темрявою.

Наталія Піскун