ІНВАЛІДИ ВІДСТОЮЮТЬ ПРОТЕЗНІ ЗАВОДИ

090Парламентарів і громадськість обурила постанова щодо скорочення і злиття цих підприємств

В Україні понад 2,7 мільйона людей з інвалідністю, котрі потребують забезпечення засобами реабілітації, зокрема протезами. В результаті бойових дій на сході нашої країни, на жаль, ця кількість значно збільшиться, а отже  зросте й потреба у візках, милицях, протезах ніг, рук, очей тощо. І в цей час, коли ми у стані війни, Кабмін видає постанову про скорочення і об’єднання вітчизняних заводів, що виготовляють протези.

Офіційна позиція

Як повідомляє Мінсоцполітики, що, незважаючи на складну політичну та економічну ситуацію у державі, реорганізація протезних підприємств дозволить скоротити витрати на адміністративний апарат, модернізувати управління протезною галуззю та покращити якість продукції.

Таким чином, Тернопільське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство приєднається до Львівського КЕПОП, Житомирське державне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство та державне підприємство Київський завод „Імпульс” – до Київського КЕПОП та ін. При цьому не відбудеться скорочення виробничого персоналу і всі підприємства залишаться у державній власності. До того ж  урядом передбачено ліквідацію промислового об’єднання «Укрпротез», яке не задіяне у виробничому процесі виготовлення технічних засобів реабілітації, а виступає лише посередником з повноваженнями адміністратора. Такі зменшені управлінські витрати, за розрахунками Міністерства, начебто зекономлять десять мільйонів гривень на рік. І що ці гроші спрямовуватимуться, як додатковий фінансовий ресурс, для виготовлення протезів…

Однак, чи доречні такі складні зміні у протезній галузі саме зараз – в період бойових дій, коли потреба у протезуванні актуальна як ніколи. Адже за тими ж  даними Мінсоцполітики вже три тисячі скалічених воїнів АТО є потенційними клієнтами протезних підприємств, які планують, у тому ж Міністерстві, скоротити.

Позиція депутатів

Звісно, громадськість з цим змиритися не може. Гостра  критика на адресу уряду прозвучала і від голови та членів Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Зокрема, голова Комітету Валерій Сушкевич під час брифінгу, присвяченому цьому серйозному питанню, заявив:

«Згідно з урядовою постановою планується злиття низки протезних заводів в регіонах України. Серед них, окрім вище зазначених, об’єднуються луганський та донецький заводи, планується також злиття хмельницького з вінницьким заводом, миколаївського з одеським… При цьому прикро, що ті заводи, які внаслідок злиття стануть просто цехами сьогодні є потужнішими, ніж ті, до яких їх приєднують. Якщо хтось думає, що така реформація зекономить бюджетні кошти, то глибоко помиляється. Та ось до банкрутства це справді може призвести. А цього не можна допустити, особливо у цей час воєнних подій. Навпаки влада повинна підтримати ці заводи, аби вони якісно та ефективно виготовляли технічні засоби реабілітації, які вже зараз потребують  поранені та скалічені війною люди».

Позиція громадськості

Також проти рішення уряду виступили люди з інвалідністю, батьки, що виховують  дітей з інвалідністю, директори заводів, що виготовляють протезну продукцію. Вони закликають Кабінет міністрів та президента України скасувати рішення про злиття підприємств, що забезпечують інвалідів протезами.

Активісти громадського руху скаржаться на те, що організація  протезування в нашій країні і так останніми роками постійно погіршувалась, а тепер у зв’язку з реформуванням цієї галузі взагалі занепаде. Тепер, приміром, захисникам, котрі воювали у зоні АТО і потребують протезування доводиться наштовхуватись на міцну стіну бюрократизму й непорозуміння. Мало того, що їм спочатку доведеться одержати статус воїна АТО, а як відомо, уряд ще не затвердив самого механізму його надання, потім для отримання протезів їм необхідно зібрати чималу купу папірців, а ще й, уразі ліквідації місцевого заводу, долати сотні кілометрів до іншої області, щоб замовити протез. А далі чекати місяць чи більше на його виготовлення і знову їхати по нього. Не зовсім зрозуміла й ситуація з коштами, які виділяє держава на протез. Бо якщо він складний і коштує набагато більше, ніж на нього виділено грошей, то замовник не може доплатити різницю – йому потрібно платити повну вартість виробу. Тоді людина не витримує і шукає можливість купити протез за кордоном.

З проблемами протезування у нас вже шістнадцять років стикається Олена Чинка – бронзовий призер Європи зі спортивних танців на візках. Після страшної аварії олені ампутували обидві ноги і відтоді вона живе з протезами.

«Мене дивує рішення уряду про скорочення протезних підприємств, воно зовсім не відповідає інтересам інвалідів, – говорить Олена. – Хто-хто, а я добре знаю, що таке замовити протез, і мені ж їх потрібно два. Можна тільки уявити, як не зручно буде людині, котра замовляє протез, їхати за ним до іншого регіону. Якщо це протез ноги, то спочатку виготовляється пробний варіант, з яким потрібно вчитися ходити тиждень або два, щоб з ним було комфортно. І потім вже роблять постійний протез. А де ж в такому разі людина, поки вчиться ходити з протезом, має проживати, за що харчуватися?.. Та найбільша проблема у вітчизняному протезуванні – це не вистачає майстрів, справжніх професіоналів своєї справи,бо вони не розвиваються, не цікавляться новинками у світі протезування у Європі чи Америці. Не так давно я була на ортопедичній виставці у Німеччині і не помітила там донного представника від українських державних протезних підприємств. Скільки нюансів треба знати і враховувати при виготовленні протезу. Наприклад, я веду активний спосіб життя і мені потрібний відповідний протез з якісним рухливим суглобом і міцними стопами. А для людей, приміром, літнього віку потрібні протези з менш рухливими частинами. Тому нам не скорочувати треба протезну галузь, а вдосконалювати й модернізувати».

Дискусія щодо вирішення цього складного питання у суспільстві триває. Редакція газети стежить за розвитком подій і сподівається, що питання вирішиться на користь людей, які потребують протезування.

Наталка ЩЕРБАНЬ