Освітяни обговорили нагальні питання розвитку української освіти

Наприкінці травня в Міністерстві освіти і науки України відбулася Всеукраїнська нарада з питань загальної середньої освіти. До обговорення нагальних питань освіти долучилися заступник Міністра освіти і науки Павло Полянський, голова Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти Лілія Гриневич, президент Національної академії педагогічних наук України Василь Кремень та понад 300 учасників з регіонів і представників громадськості.

За словами Павла Полянського, сьогодні команда Міністерства освіти і науки України працює у двох напрямках: забезпечення навчального процесу та напрацювання майбутніх змін. Міністерство зацікавлене у залученні громадськості до дискусій, обговорень та прийнятті спільних рішень. Тому метою наради було почути та співвіднесення бачення теперішнього стану освіти та її перспектив.

Освітяни обговорювали пропозиції змін до навчальних програм, вибору підручників, проведення Державної підсумкової атестації та акредитації навчальних закладів, актуальність проведення літніх оздоровчих таборів при школах, питання підтримки приватної освіти. Звернули увагу на впровадження 12-річної загальної середньої освіти та обґрунтування її переваг.

Серед запропонованих змін збільшення кількості годин та зміна програми предмету «Захист Вітчизни», повернення до навчальних планів предмету «Етика» та курсу морально-духовного спрямування на вибір батьків, вивчення другої іноземної мови з 5 класу за наявності відповідних умов та бажання шкіл, перекомпонування навчальних годин між алгеброю та геометрією у 7 класі. Як наголосив Василь Кремень, старша школа має бути профільною та готувати глобальну людину. Загалом освіта має орієнтуватися на дитину, її завдатки та потреби.

Заступник Міністра освіти і науки Павло Полянський розповів про плани Міністерства стосовно шкільних підручників. Відтепер Міністерство не матиме впливу на вибір підручників, цим займатимуться експерти. Знята попередня заборона на використання підручників та посібників, які були надруковані до 2012 року. Відтак вибір навчальних матеріалів залишається за педагогами. Загалом Міністерство освіти прагне демонополізації, децентралізації роботи та скасування бюрократичної системи.

Лілія Гриневич зазначила, що нині на часі робота над новим проєвропейським законом про освіту. Українці мають бути конкурентоспроможними у світі. Сьогодні для цього є всі умови: запит на зміни у державі та підґрунтя для розвитку системи освіти.

Участь в обговоренні взяли представники організацій вчителів, профспілки освітян, обласних державних адміністрацій, директори шкіл, педагоги, представники громадськості.

Наталія Скрипка, виконавчий директор Національної Асамблеї інвалідів України, у своєму виступі зупинилася на питаннях інклюзивної освіти. Розпочала свій виступ з книги «Загублені права»: «Це альтернативний звіт, який було підготовлено громадськими об’єднаннями України та направлено до Комітету ООН з питань прав людей з інвалідністю у 2011 році. Одне з прав, яке було загублено – це право на освіту осіб з інвалідністю, у тому числі, й дітей з інвалідністю – дітей, про яких ми сьогодні також повинні говорити. Що змінилося з 2011 року і чи віднайшлося те право для дітей з інвалідністю? Так, багато чого було зроблено, особливо у законодавчій частині – були внесено низку змін до чинних законів, і зараз на розгляді у парламенті знаходиться чимало змін та доповнень. Маємо висловити подяку Міністерству освіти і науки, і особисто Лілії Гриневич та профільному Комітету Верховної Ради України. Але, виходячи з реалій, знаємо, який довгий шлях від державних гарантій до можливості реалізувати ці гарантії, – зазначила у своєму виступі Н.Скрипка та акцентувала увагу присутніх на кількох актуальних питаннях. – То що ж відбувається у наших школах, і наскільки реалізується право батьків віддати свою дитину до школи за місцем проживання, тобто – як відбувається інклюзія в освіті? Чи готові сьогодні школи забезпечити можливість фізичного доступу дитини з інвалідністю? У кращому випадку – це пандус до першого поверху. Чи готовий вчитель сьогодні при наповнюваності класу 30 учнів, а інколи й більше, забезпечити індивідуальний підхід з врахування індивідуальних особливостей розвитку дитини з інвалідністю? Напевно, що ні. Чи з’явилися у школах всієї України ось ті помічники вчителя, які передбачені для таких інклюзивних класів? За нашими даними – це поодинокі випадки.

Тому постає питання – чи справді ми маємо інклюзивну освіту. Ми, а це громадські організації, люди з інвалідністю, фахівці, таку інклюзію називаємо стихійною.

У кращому випадку директор каже батькам: «Якщо ви будете зі своєю дитиною сидіти на уроках, допомагати вчителю, а з 4-го класу, коли починається кабінетна система, перевозити дитину з класу в клас, з поверху на поверх – то ми створимо таку можливість». Це в кращому випадку, але є й інше – у Міністерстві охорони здоров’я України мають інформацію, що декотрі лікарі при народженні дитини з вадами, рекомендують відмовитися від дитини.

А що робить система освіти? На жаль, дуже часто рекомендує навчання вдома, позбавляючи таку дитину навчатися серед однолітків, спілкуватися з ними, інтегруватися у суспільство здорових людей, щоб зрозуміти – у цьому світі всі люди різні. Є не лише блондини, руді чи брюнети, а ще й ті, які по-різному чують, бачать, по-різному пересуваються. І це нормально. Адже інвалідність – це один з різновидів людського розмаїття, – не стримуючи емоцій говорила Н.Скрипка. – Сьогодні в основному залишається спеціальна освіта. Я не буду нічого говорити про плюси і мінуси такої освіти, вона заслуговує на свою увагу, і в багатьох країнах світу вона також існує, але батькам забезпечується право вибору – куди віддавати свою дитину з інвалідністю. Та все ж торкнуся проблем спеціальної освіти – це підручники. Чи знаєте ви, що у спеціальних школах для дітей з певним рівнем розумової відсталості, або порушеннями зору до сьогоднішнього дня навчають за підручниками, які були видані ще за часів Радянського Союзу. Вони вивчають українську літературу за російським підручником.

Нашій незалежній Україні понад 20-ть років, ми постійно чуємо, що немає грошей. І якщо раніше не було сучасних підручників, а зараз вони є, але вони в електронному форматі і є недоступними для дітей з інвалідністю. Якби тут були присутніми викладачі спеціальних шкіл, я б низько вклонилася їм за те, що вони винаходять можливість викладати предмети, наприклад, незрячій дитині географію  «на пальцях».

Щодо відсутності коштів. Так, я теж живу в цій країні, розумію складну ситуацію, і певні кошти не знайдуться. Але нам надзвичайно боляче, коли спонсорські кошти, наприклад Кіотського протоколу, витрачаються школами на побудову нових бар’єрів.

Надзвичайно боляче було рік тому читати листи, які були направлені обласними управліннями освіти до Міносвіти, щодо потреб у шкільному автобусі. Там було зазначено, що школи не потребують автобусів з підйомником. Нам залишалося хіба що пожартувати, що подамо ці області до Книги рекордів Гіннеса, наче там найздоровіше населення проживає і не народжуються діти з інвалідністю. І постає питання – немає таких дітей, чи їх не хочуть бачити у загальній системі освіти?

І не лише про дітей з інвалідністю ми маємо говорити. Вчителі, які у сили життєвих обставин опинилися у інвалідному візку. Вони не можуть повернутися на своє робоче місце, адже воно є не пристосованим.

Останнє, що я обіцяла батькам сказати – місто Балаклея, Харківська область. Коли начальник управління освіти та директор однієї школи сказали батькам дитини з порушеннями зору, я процитую: «Только через наш труп вы будете учиться в обыкновенной школе. Вам в интернате место». А найближчий інтернат знаходиться за 10-ть кілометрів від цього навчального закладу. У цих батьків єдина донька в родині і батьки хочуть залишити її в сім’ї. Ми готуємо подання до суду і дуже сподіваємося, що такий випадок поодинокий», – зворушливо закінчила свій виступ виконавчий директор НАІУ Наталія Скрипка.

Нагадаємо, 4 червня 2014 року у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему «Освіта, охорона здоров`я та соціальне забезпечення дітей з порушенням психофізичного розвитку: проблеми та шляхи їх вирішення». Детальне висвітлення питання, що обговорювалися під час парламентських слухань, у наступному номері газети.

Прес-служба НАІУ